Як виробляють бавовну
від поля і збору, через очищення й прядіння, до ткання та оздоблення
Перш ніж бавовна потрапить до вашої шафи як сорочка чи постільна білизна, вона долає довгий шлях: від насіннєвої коробочки на кущі бавовника, через очищення та прядіння, аж до ткання й оздоблення. Нижче ми розкладаємо цей процес на сім кроків.
- 1
Вирощування
Бавовник (рід Gossypium) вирощують у субтропічному та тропічному кліматичному поясі. Найбільшими виробниками сировини є Індія, Китай, Сполучені Штати, Бразилія та Пакистан, на ці країни разом припадає більшість світового врожаю. Рослині потрібен тривалий вегетаційний період без заморозків, зазвичай 180 до 200 днів, температура в межах від 20 до 30°C та від 700 до 1300 мм опадів на рік, або належне зрошення в посушливих регіонах.
Бавовна належить до культур, які потребують особливо ретельного захисту від шкідників. Історично найбільшою загрозою для посівів у США був бавовняний довгоносик (Anthonomus grandis), який на початку ХХ століття знищив значну частину плантацій на півдні країни й змусив змінити методи господарювання в усьому регіоні. Сьогодні найсерйознішим шкідником залишається бавовняна совка, боротьбу з якою ведуть за допомогою інсектицидів або, дедалі частіше, генетично модифікованих сортів (Bt cotton), що виробляють власний інсектицидний білок.
Зрошення бавовняних плантацій нерідко викликає екологічні суперечки. Класичним прикладом є висихання Аральського моря в Центральній Азії, спричинене значною мірою відведенням вод річок Амудар'я та Сирдар'я для зрошення плантацій в Узбекистані та Казахстані починаючи з 1960-х років. Це явище залишається одним із найчастіше згадуваних прикладів впливу бавовняної промисловості на довкілля.
- 2
Збирання врожаю
Насіннєві коробочки на кущі бавовни дозрівають не одночасно, тому збір триває зазвичай кілька тижнів і часто проводиться в кілька етапів. Рослина досягає повної стиглості, коли зелена коробочка розтріскується й відкриває білий пухнастий клубок волокна навколо насіння. У країнах з високим рівнем механізації, таких як США чи Австралія, перед збором застосовують дефоліанти, тобто хімічні речовини, що спричиняють опадання листя. Це полегшує машинний збір і зменшує кількість сміття, яке потрапляє разом із волокном на джин.
Механізований збір здійснюють двома типами машин. Шпиндельні комбайни оснащені обертовими шпинделями, які вибирають волокно лише з відкритих, стиглих коробочок, залишаючи решту рослини недоторканою до наступного проходу. Комбайни-стриппери знімають з гілки весь вміст, включно з недозрілими коробочками та частинами стебел, що прискорює збір, але потребує потім інтенсивнішого очищення волокна.
Ручний збір, який досі практикують в Індії, Пакистані та частині Африки, дозволяє збирачам відбирати лише повністю стиглі коробочки за кілька послідовних проходів по полю. Це усуває домішку недозрілого чи пошкодженого волокна, тому бавовну ручного збору вважають чистішою і ціннішою як сировину, хоча цей процес значно трудомісткіший за машинний збір.
- 3
Джинування (очищення від насіння)
Джин (cotton gin) це машина, яка відокремлює волокно від насіння, до якого воно міцно прикріплене. Проривний винахід у цій галузі, пилковий джин, запатентував Елі Вітні у 1793 році, і він у рази підвищив ефективність очищення волокна порівняно з ручною працею, що мало величезний вплив на розвиток бавовняної промисловості у США.
Сьогодні застосовують два основні типи джинів. Пилкові джини, з рядами зубчастих металевих дисків, що витягують волокно з насіння, працюють швидше і використовуються для короткого волокна сорту Upland. Валкові джини, делікатніші машини, що стискають волокно між обертовим валком і нерухомим ножем, застосовують для довговолокнистих сортів, таких як Піма чи єгипетська бавовна, де надто агресивне відокремлення могло б пошкодити й скоротити цінне довге волокно.
З одного кілограма сирої бавовни з насінням отримують приблизно 330 грамів чистого волокна. Решта це переважно насіння, яке аж ніяк не є відходом: з нього тиснуть бавовняну олію, що використовується в харчовій та косметичній промисловості, а залишки після тиснення йдуть на корм худобі. Лушпиння насіння також іноді використовують як органічне добриво або сировину для виробництва паперу.
- 4
Очищення та кардування
Волокно, яке виходить із джина, все ще містить рослинні домішки: фрагменти листя, частинки стебел і дрібний пил. Етап очищення виконують машини з обертовими бильниками та ситами, які механічно витрушують і видаляють більшість домішок, не пошкоджуючи структуру волокна. Якість цього етапу безпосередньо впливає на чистоту й однорідність майбутньої пряжі.
Кардування це процес розчісування очищеного волокна на машині з циліндром, вкритим дрібними металевими зубчиками. Волокна розділяються, вирівнюються паралельно одне одному і формуються в пухку, тонку стрічку, яку називають кардною стрічкою. На цьому етапі також видаляються короткі, пошкоджені волокна та дрібні вузлики, які погіршили б якість готової пряжі.
Для тканин вищої якості після кардування застосовують додатковий етап: гребенечесання. Спеціальна машина видаляє волокна коротші за встановлений поріг довжини і додатково випрямляє та вирівнює паралельно волокна, що залишилися. Пряжа з гребінної стрічки тонша, гладша й міцніша за пряжу лише кардної обробки, тому її використовують для виробництва преміальних сорочок і постільної білизни.
- 5
Прядіння
Кардна або гребінна стрічка потрапляє на прядильні машини, де її витягують і скручують у нитку, яку називають пряжею. Крутка, тобто кількість скручень на одиницю довжини, визначає властивості пряжі: вища крутка дає міцнішу, але жорсткішу на дотик нитку, нижча крутка забезпечує більшу м'якість ціною міцності.
Найпоширенішим методом залишається кільцепрядіння, яке вважається таким, що дає пряжу найвищої якості й міцності, хоча воно порівняно повільне. Швидшою і дешевшою альтернативою є пневмомеханічне (роторне) прядіння, яке застосовують переважно для товстіших пряж, призначених для тканин повсякденного вжитку, таких як джинс чи бюджетна постільна білизна.
Товщину пряжі визначає метричний номер (Nm): чим вище число, тим тонша нитка. Пряжа Nm 40 це типовий стандарт для сорочок, тоді як номери понад Nm 100 використовують для найрозкішніших, шовковисто гладких тканин для постільної білизни. Виробники преміальних сорочок часто вказують номер пряжі на готовій тканині, наприклад позначенням "2/120", що означає дві скручені разом нитки номером 120.
- 6
Ткацтво або в'язання
З готової пряжі виготовляють два принципово різні види матеріалу. Тканини виробляють на верстатах, де нитки основи, натягнуті вздовж верстата, переплітаються під прямим кутом з нитками утоку, що вводяться поперек. Основні переплетення це полотняне (перкаль, поплін), атласне (сатин, що дає гладку блискучу поверхню) та саржеве (використовується, зокрема, для виробництва джинсової тканини).
Трикотаж утворюється зовсім іншим способом: з однієї нитки формуються послідовні петлі, зчеплені між собою, подібно до ручного в'язання, тільки машинним способом і з набагато більшою швидкістю. Одинарний джерсі дає еластичний, м'який матеріал, типовий для футболок, тоді як подвійний трикотаж, наприклад інтерлок, товщий і тепліший.
Щільність тканини вимірюють кількістю ниток основи та утоку на квадратний дюйм матеріалу (thread count). Вища щільність зазвичай означає гладшу, довговічнішу і дорожчу тканину, хоча понад певний поріг подальше збільшення кількості ниток має вже здебільшого маркетингове значення, а не реально відчутну різницю в якості. Сучасні промислові верстати, такі як пневматичні чи струменеві (water-jet), проводять нитку утоку струменем стиснутого повітря або води замість механічного човника, досягаючи швидкостей, недосяжних для традиційних машин.
- 7
Оздоблення
Сира тканина, що сходить з верстата чи в'язальної машини, проходить ще низку оздоблювальних процесів, перш ніж потрапити у виробництво одягу. Першим із них часто буває обпалювання: тканину швидко пропускають над відкритим полум'ям або розжареною пластиною, що спалює волоски волокон, які стирчать на поверхні, і надає матеріалу гладшого вигляду, що особливо важливо для атласу.
Мерсеризація, розроблена Джоном Мерсером у середині ХІХ століття, полягає в короткочасному зануренні тканини в концентрований розчин гідроксиду натрію під натягом. Цей процес змінює переріз волокна з плаского на округліший, завдяки чому тканина набуває стійкого блиску, краще вбирає барвники і стає дещо міцнішою. Наступні етапи це хімічне відбілювання, що усуває природний кремовий відтінок волокна, та фарбування чи друк візерунка.
Санфоризація, запатентована Санфордом Клуеттом у 1930 році, це контрольоване механічне попереднє усадження тканини перед розкроєм і пошиттям, завдяки чому готовий виріб згодом дає лише незначну усадку під час перших домашніх прань. Окрему групу оздоблень становлять тканини, що не мнуться, оброблені смолами на основі формальдегіду, які надають волокну жорсткості й зменшують його природну схильність до зминання, ціною потенційного ризику алергії для людей, чутливих до формальдегіду.
Теорія вже відома. Практика буває менш поблажливою.
Якщо не хочете ризикувати улюбленою річчю, довірте її фахівцям пральні Gorące Żelazko з Любліна.
Найпоширеніші запитання
Санфоризацією називають контрольоване механічне усадження тканини, яке виконують на фабриці ще до пошиття одягу; процес запатентував Сенфорд Клюетт у 1930 році. Завдяки йому готовий виріб дає лише незначну усадку під час перших домашніх прань. На етикетці шукайте позначку "sanforized" або "pre-shrunk".
Мерсеризацією називають процес, розроблений Джоном Мерсером у середині XIX століття, який полягає в короткочасному зануренні тканини в концентрований розчин гідроксиду натрію під натягом. Він змінює переріз волокна з плаского на більш округлий, завдяки чому тканина отримує стійкий блиск, краще поглинає барвники і стає трохи міцнішою. Саме тому багато якісних сорочок і пряжі мають на етикетці інформацію про мерсеризацію.
Ключовим показником є кількість ниток основи і піткання на квадратний дюйм: чим вища щільність, тим зазвичай гладша, міцніша і дорожча тканина. Варто також перевірити інформацію про довжину волокна на етикетці, бо назви на кшталт Pima, Supima чи Giza/Egyptian вказують на довше, тонше і міцніше волокно. Однак понад певний поріг подальше збільшення кількості ниток має вже переважно маркетингове значення, а не реально відчутну різницю в якості.
Шукайте інформацію про довжину волокна (extra long staple = ELS), назву сорту (Pima, Supima, Giza/Egyptian) або кількість ниток у постільній білизні. Сертифікати GOTS або OEKO-TEX є додатковими показниками якості обробки та хімічної безпеки.
Довжиною волокна. Єгипетська бавовна (сорт Giza) має волокна 28 до 35 мм проти 24 до 27 мм у стандартній Upland. Довше волокна = тонша пряжа = м'якша, міцніша тканина з природним блиском. Ціна пропорційно вища.
Про авторку
Małgorzata Małecka
Власниця пральні Gorące Żelazko
Małgorzata Małecka керує пральнею Gorące Żelazko в Любліні. Разом із командою вона дбає про те, щоб одяг, взуття та тканини клієнтів поверталися чистими і в найкращому стані.
